Танцювальна терапія

Танцювальна терапія

Мета: зниження в підлітків рівня тривожності до стану норми закріпленням позитивного ефекту до кінця тренінгу  та надалі; формування адекватної самооцінки у підлітків.

Завдання:

Зниження тривожності та скутості школярів.

Формування в учнів віри у свої сили й можливості.

Розширення можливостей школярів, формування в них необхідних знань, умінь і навичок для підвищення результативності шкільної діяльності та зниження рівня тривожності.

Формування адекватної самооцінки в підлітків.

Формування розуміння мобілізуючої ролі певного рівня тривожності у вирішенні проблем і складних життєвих ситуацій.

Розвиток уміння контролювати рівень тривожності.

Хід заняття

І ЕТАП  НАЛАШТУВАННЯ АБО РОЗІГРІВ

 ( 5 – 10 % усього часу заняття)

Знайдіть комфортне місце в просторі, протягом 2-3 хвилин рухатися , вимовляючи своє ім’я; вибрати 2 – 3 рухи, які на цей час  найбільш повно змогли б представити ваш емоційний стан, охарактеризувати його. Учасники групи стають у коло та по черзі представляють свій настрій рухами. Під час першого показу всі дивляться на учасника та намагаються вловити характер його рухів.

Обговорення:

-                     Які рухи було найлегше виконувати?

-                     Які складніше?

-                     Які відчуття, почуття, емоції виникли під час роботи?

-                     Чи виникли якісь інші асоціації стосовно рухів учасників та їхніх емоцій?

Якщо діагностика тренера чи висловлювання учасників групи свідчить про те, що хтось із групи ще не готовий розпочинати роботу, психолог може запропонувати ще одну вправу, звернувшись до учасників: «що потрібно зробити для того, щоб ваш стан змінився, і ви змогли б розпочати заняття?»

ІІ ЕТАП АКТУАЛІЗАЦІЯ АУДІАЛЬНИХ ВІДЧУТТІВ

 ( 15 %  всього часу заняття)

Закрийте очі і уявіть те, що вас найбільше тривожить на даний момент часу.  Далі всі по черзі виконують якусь дію. Робити це потрібно невербально, але намагатися, щоб усі зрозуміли, яку дію ви виконуєте. Перший починає виконувати певну дію , після закінчення свої дії виконує наступний учасник ( по колу)  і так поки коло не замкнеться.

Після того як вправа завершена, ведучий запитує, звертаючись до групи, яку дію  виконував перший учасник , яку – другий тощо.  При цьому щоразу ведучий уточнює в «авторів»: чи правильно їх зрозуміли.

Обговорення:

-                     Чи виникли труднощі при виконанні завдання?

-                     Які почуття у вас виникли під час виконання вправи?

-                     Який у вас зараз настрій?

ІІІ ЕТАП ІНДИВІДУАЛЬНА ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

( 30 % часу)

Зараз вам необхідно усвідомити все, що з вами відбувається: емоції, переживання, що ви з ними робите, реалізуєте ці бажання чи ні.

1. Заплющити очі, рухатися, усвідомлюючи, з чим ви в контакті, як ви відчуваєте  себе, як взаємодієте з навколишнім світом, які фантазії з’являються, коли ви починаєте контактувати , як ви повертаєтесь до контакту   тут і зараз.

2. Розплющити очі. Рухатися , взаємодіяти тільки з об’єктним світом, не вступаючи в контакт з людьми, які приваблюють вас. Ви можете контактувати з об’єктами або уникати контакту.

3. Із розплющеними очима, мовчки взаємодіяти з людьми, вступаючи в контакт, якщо є бажання, і виходити з контакту.

4. Із заплющеними  очима, продовжуючи рухатися, вступати в контакт  або уникати контакту. Як ви взаємодієте із самим собою і з іншими людьми в цій ситуації.

5. Зупинитися, із заплющеними очима, побути в контакті з тим, із ким ви зараз виявилися в парі, мовчки. Якщо пари немає знайти її.

6.розплющити очі, мовчки постояти , зберігаючи позу, продовжити контакт із цією людиною з відкритими очима. Визначити зміни, що відбудуться у вашому контакті, коли ви побачили, хто ваш партнер.

7. З тим, з ким ви виявилися в парі, поділитися враженнями. Після цього знайти ще одну пару – і в групах по 4 учасники обговорити весь хід завдання.

Обговорення:

-                     Які труднощі були при виконанні завдання?

-                     Чи були відмінності між початком та наприкінці виконання завдання?

-                     Які почуття виникли під час виконання вправи?

IV ЕТАП АКТИВІЗАЦІЯ ВЕРБАЛЬНОЇ І НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ( 30 – 40 % часу)

Головне завдання цього етапу полягає у створенні умов для внутрішньогрупової комунікації. Кожному учаснику пропонується показати свою роботу і розповісти про неї. Ступінь відкритості і відвертості самопрезентації залежить від рівня довіри до групи, до арт-терапевта, від особистісних особливостей дитини. Якщо вона з якихось причин відмовляється від висловлювань, не слід наполягати. Можна запропонувати учасникам скласти історію про свій малюнок і придумати для нього назву. Починати розповідь можна словами «Жила собі людина, схожа на мене...». Такий початок полегшує вербалізацію внутрішнього стану і підсилює ефект проекції та ідентифікації. По розповіді учасника можна зрозуміти, кого він засуджує, кому співчуває, ким захоплюється. Тому неважко скласти уявлення про нього самого, його цінності та інтереси, відносини з навколишніми.

Під час виконання  вправи в ній приймають участь дві людини, свідок      ( спостерігач) і людини, яка рухається. Спостерігач знаходить те місце, де він буде сидіти, а інший те, де хоче поставити рух, закриває очі й починає слухати те , що відбувається в середині – я якось виражає це  своїм тілом. Свідок спостерігає , а людина, що рухається , також відстежує свої переживання, відчуття, думки , спогади тощо. Той, хто спостерігає утримується в стані усвідомлення свого досвіду й усвідомлення своєї реакції на те, що відбувається з тим, хто рухається. Він також відповідальний за ліміт часу і безпеку руху в кімнаті, хоча той, хто рухається також  відповідальний за безпеку власного руху. Свідок показує, коли час закінчений,потім вони зустрічаються й розповідають про свій досвід.

 Свідку потрібна велика чутливість для вербалізації досвіду. Він повинен бути обережний  і говорити тільки про свої власні переживання. Таким чином, він несе відповідальність за свої проекції, не дає ніяких інтерпретацій і оцінок. Вербальне свідкування має визначену і просту форму: свідок говорить: «я бачив…», «я почував…», «я уявляв собі, що…», і описує, що.

Той, хто рухався говорить про свій досвід. Свідок говорить тільки про ті епізоди, які описував той, хто рухався.

Автентичний рух загострює увагу на процесі розуміння між партнерами. Коли людина відчуває, що її чують, вона починає слухати інших. Через слухання  історії власного тіла кожний може пізнати себе самого. Коли вона закриває очі й слухає своє тіло, з’являється потенціал для сприйняття себе такою, якою вона є.

V КОЛЕКТИВНА ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

( 15% всього часу)

Танець починають один або два учасники за власним бажанням. Поступово до них приєднуються інші. Наступний учасник намагається співвідносити власний танець із танцями попередників. Бажано, щоб група була єдиним організмом, але кожен із учасників мав змогу індивідуально – пластичного вияву, імпровізації, почував свій взаємозв’язок зі всією групою, знайшовши своє місце в ній.

VІ ЕТАП РЕФЛЕКСИВНИЙ АНАЛІЗ

( 5 % всього часу)

Заключний етап припускає рефлексивний аналіз у безпечній обстановці. Необхідна присутність елементів спонтанної «взаємотерапії» у вигляді доброзичливих висловлювань, позитивного програмування, підтримки. Атмосфера емоційної теплоти, емпатії, турботи дозволяє кожному учаснику арт-терапевтичної сесії пережити ситуацію успіху в тій чи іншій діяльності.

Обговорення:

-                     Які почуття у вас виникли під час виконання вправ?

-                     Що ви відчували, коли виконували індивідуально вправи?

-                     Що ви відчували , коли виконували вправи колективно?

-                     Як змінився ваш настрій між початком та наприкінці заняття7

-                     Які  у вас були труднощі?

-                     Чи допомогло вам заняття зрозуміти свою неповторність та досягти впевненості в собі?