“Всіх сліз земля ще не ввібрала”

“Всіх сліз земля ще не ввібрала”

На підвіконні палахтить

Скорботи полум’я священне-

То свічка пам’яті горить

всіх безвинно убієнних

        Пам’ять людей про голодомор тривалий час каралася смертю. Важко було мовчати, але мовчали. Людську пам’ять було взято під конвой. На роки, на десятиліття... Страшне приневолене мовчання... Довго чекали, але дочекались коли ожила, проснулась людська пам’ять, розверзлись її глибини і заговорили вуста тисяч, мільйонів свідків трагедії, віддаленої від нас десятиліттями.

         Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу таких жахливих трагедій, як голодомор 1932-1933 років, який випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі — України.

         Голод — це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

         Сьогодні, коли від початку голодомору минуло десятки років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, посланого на голови катам. Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам’ять про мільйони безвинно замучених предків і застерегти від повторення страшних помилок.

         З нагоди відзначення важливої для українського народу дати, 85-ї річниці Голодомору 1932-1933 років, в Ситковецькій ЗОШ І-ІІІст. було проведено  тематичні виховні години,бесіди, оформлено виставку  літератури у шкільній бібліотеці  «Трагедія нескореної нації». Одинадцятикласники відвідали могили жертв голодоморів, поклали квіти, солодощі та запалили свічки біля пам҆ятного знаку. Десятикласники провели лінійку-реквієм «Свіча пам҆яті», під час якої всі присутні вшанували  пам'ять безвинно померлих українців у  роки трьох голодоморів. Учні школи переглянули відео-спогади очевидців, зокрема Середи Віри Іллівни, архівні матеріали того часу та підготували виступи з даної тематики. Ведучі закликали присутніх згадати у своїх молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час великого геноциду українського народу та зазначили, що пам'ять про голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім сущим на Землі.

 

                                                                     Костюк Л.В., класний керівник 10 класу